Цією історією з нами поділився Левченя Михайло, учень 10А класу.
Після початку війни 24.02.22 ми всі були розгублені, знервовані – всередині був тільки жах, та біль.
01.03.22 ми виїхали з Харкова та попрямували на західну Україну. Пʼять діб тривала наша поїздка до більш безпечного регіону – нічого не хотілося, всі плакали і не розуміли, що робити далі.
Надалі родина тимчасово облаштувалася в Івано-Франківській області, а мій батько і дядя повернулись до Харкова.
Ще перебуваючи на західній Україні, я вирішив допомагати військовим як міг, та почав цікавитись військовими речами, амуніцією, одягом – почав потроху розбиратись у цінах та шукати надійних постачальників, а також військових – кому це було потрібно.Тому що забезпечення державою армії було ще не налагоджено.
Пізніше – в листопаді 22-го року, коли родина повернулась до Харкова, почав відвідувати заняття з тактичної медицини, та тактичної підготовки – поводженням зі зброєю, стрільби, паралельно продовжуючи займатись волонтерською допомогою військовим, як і речами, так і продуктами.
Гроші допомагали збирати як і небайдужі люди, так і родина. Пізніше, разом з іншими волонтерами почав займатись передачею StarLink на фронт. Понад 15 шт. було передано різним підрозділам. На початку цього року отримав подяку від 3 штурмової бригади:
Після початку війни 24.02.22 ми всі були розгублені, знервовані – всередині був тільки жах, та біль.
01.03.22 ми виїхали з Харкова та попрямували на західну Україну. Пʼять діб тривала наша поїздка до більш безпечного регіону – нічого не хотілося, всі плакали і не розуміли, що робити далі.
Надалі родина тимчасово облаштувалася в Івано-Франківській області, а мій батько і дядя повернулись до Харкова.
Ще перебуваючи на західній Україні, я вирішив допомагати військовим як міг, та почав цікавитись військовими речами, амуніцією, одягом – почав потроху розбиратись у цінах та шукати надійних постачальників, а також військових – кому це було потрібно.Тому що забезпечення державою армії було ще не налагоджено.
Пізніше – в листопаді 22-го року, коли родина повернулась до Харкова, почав відвідувати заняття з тактичної медицини, та тактичної підготовки – поводженням зі зброєю, стрільби, паралельно продовжуючи займатись волонтерською допомогою військовим, як і речами, так і продуктами.
Гроші допомагали збирати як і небайдужі люди, так і родина. Пізніше, разом з іншими волонтерами почав займатись передачею StarLink на фронт. Понад 15 шт. було передано різним підрозділам. На початку цього року отримав подяку від 3 штурмової бригади:
Влітку 23-го року, маючи досвід та знання, згуртував біля себе однодумців, та почав передавати свої знання і досвід іншим волонтерам. В середині липня – на початку серпня продовжив свою волонтерську діяльність, знайшов контакти людей, що займаються гуманітарними виїздами в прифронтові або пошкоджені від обстрілів села. Таємно від батьків виїздив разом з іншими волонтерами, роздавав гуманітарну допомогу та допомагав з евакуацією населення.
Був на різних напрямках Донецької та Харківської областей. Пізніше – вже в цьому році, з іншими волонтерами здійснив виїзд у Харківську область – н.п. Цупівка, що постраждав від російської окупації. Завдання виїзду – надання гуманітарної допомоги – роздача їжі та інших необхідних для життя матеріалів. З цим була надана допомога від ГУР МО «КРАКЕН»: вони допомогли вирішити нам усі логістичні проблеми, та надали їжу, яку ми передали місцевим мешканцям. Волонтерську діяльність зараз продовжую у рідному Харкові.
Влітку 23-го року, маючи досвід та знання, згуртував біля себе однодумців, та почав передавати свої знання і досвід іншим волонтерам. В середині липня – на початку серпня продовжив свою волонтерську діяльність, знайшов контакти людей, що займаються гуманітарними виїздами в прифронтові або пошкоджені від обстрілів села. Таємно від батьків виїздив разом з іншими волонтерами, роздавав гуманітарну допомогу та допомагав з евакуацією населення.
Був на різних напрямках Донецької та Харківської областей. Пізніше – вже в цьому році, з іншими волонтерами здійснив виїзд у Харківську область – н.п. Цупівка, що постраждав від російської окупації. Завдання виїзду – надання гуманітарної допомоги – роздача їжі та інших необхідних для життя матеріалів. З цим була надана допомога від ГУР МО «КРАКЕН»: вони допомогли вирішити нам усі логістичні проблеми, та надали їжу, яку ми передали місцевим мешканцям. Волонтерську діяльність зараз продовжую у рідному Харкові.
